Хвороби з-під крана!
Водопровідну воду, яку споживають росіяни, фахівці
відверто називають «поганою». Навесні вона стає ще гіршою: тане сніг, розливаються ріки, з берегів змивається весь бруд, і водойми приймають таку дивовижну кількість відходів людської життєдіяльності, з якими не справляються ні природна екосистема, ні очисні споруди. Картину погіршують водогінні мережі. Катастрофічний стан водопровідних і каналізаційних систем – головна причина наявності у водопровідній воді шкідливих для здоров'я нітратів, пестицидів, нафтопродуктів, солей важких металів і небезпечних мікроорганізмів. Стає зрозуміло чому потрібно використовувати фільтри для очищення води.
Згідно з даними, підготовленими до одного із засідань президії Держради, водопровідна вода більш-менш задовільної якості ллється із кранів усього в чотирьох великих російських містах – Москві, Петербурзі, Омську й Ростові-на-Дону. «Якщо ще років 30 населення Росії буде пити ту воду, яку п'є сьогодні, то просто нікого не залишиться», – попереджає директор Інституту екології людини й гігієни навколишнього середовища академік Російської Академії Наук Юрій Рахманін.
На засіданні Сенаторського клубу в Інституті екології людини й гігієни навколишнього середовища член комітету Ради Федерації з науки, культури, освіти, охорони здоров'я й екології Хусейн Чеченов навів такі цифри: за даними Держсанепіднагляду, половина мешканців країни, а в окремих регіонах – до 70%, змушені користуватися некондиційною водою. Одна третина водопроводів Росії подає воду з підвищеним вмістом заліза, що сприяє розвитку алергійних реакцій, хвороб крові. Там, де використовується вода з підземних джерел, населення частіше хворіє на гіпертонію, шлункові захворювання.
Кожен мешканець неодноразово бачив, як з його крана тече бура вода. Найчастіше це відбувається після відключення холодної або гарячої води. Класти сталеві труби було зручніше, тому тривалий час їх використовували усюди. Вони іржавіли, зазнавали процесу корозії. У результаті іржа стала проблемою водопроводу. Навряд чи комусь прийде в голову пити іржаву воду. Ми зазвичай «спускаємо» таку воду, вважаючи, що потік води змиє всю цю гидоту й можна буде спокійно прийняти ванну, помити посуд і навіть напитися.
Але ми забуваємо про те, що небезпечним є не тільки те, що бачимо, але й те, що приховане від очей. Часточки іржі (тривалентного заліза), присутні у водопровідній воді постійно. Але ж підвищений вміст заліза і його сполук може бути й у зовсім прозорій воді, у меншій, але не менш небезпечній для здоров'я концентрації.
Відповідно до прийнятих санітарних норм вміст загального заліза у водопровідній воді не повинен перевищувати 0,3 мг/л, адже залізо – це важкий метал, і разом з марганцем, нікелем, хромом, кадмієм, свинцем і міддю належить до високотоксичних речовин. Найчастіше вміст заліза у водопроводі перевищує норму в п’ять, а то й у десять і більше разів, тому проблема знезалізнення води постає особливо гостро. Тривале вживання людиною води з підвищеним вмістом заліза (більш 0,3 мг/ л) крім захворювань печінки, крові й алергійних реакцій, збільшує ризик інфарктів, негативно впливає на репродуктивну функцію організму. Також залізо погано виводиться з організму, має канцерогенний вплив, порушує роботу мозку.
Повна схема очищення питної води муніципальними водоканалами в Росії відбувається таким способом: відстоювання води, коагуляція (зв'язування й осадження домішок) сульфатом алюмінію або іншими коагулянтами, пропускання через пісок зі зворотним промиванням, обробка ультрафіолетовими лампами для знищення мікроорганізмів, хлорування для запобігання подальшому мікробіологічному зараженню води, яка по трубах проходить від станцій водоочищення до наших квартир. Деякі станції очищення води використовують скорочену схему – або без відстоювання, або без коагуляції, або без піщаних фільтрів, або без ультрафіолету. Але при цьому хлорують воду завжди!
Хлорування води вбиває мікроби, але спричинює забруднення залишковим хлором і хлороорганікою. Наявність хлору у воді сприяє утворенню хлорамінів, що викликає проблеми запаху й смаку. За нормами СанПіН, концентрації хлору у водопровідній воді є безпечними для здорової людини. Однак встановлено, що для людей, які страждають на астматичні й алергійні захворювання, наявність хлору навіть у дуже малих концентраціях суттєво погіршує самопочуття.
Але небезпека хлорованої води, як з'ясовується, полягає ще й в іншому. У середині 70-х років учені виявили, що хлорування води може призвести до утворення у воді канцерогенів. Цілий ряд сполук хлору є небезпечними канцерогенами – речовинами, що зумовлюють розвиток ракових пухлин. Хлор, взаємодіючи з органічними сполуками, що перебувають у водопровідній воді, може утворювати хлорорганічні сполуки, такі, наприклад, як трихлорметан. Трихлорметан – це хлороформ, який викликає рак у лабораторних тварин. Не варто забувати, що хлор застосовувався як бойова отруйна речовина, а, отже, він є все-таки отрутою. Якщо впустити рибок у воду, набрану з-під крана, то вони загинуть. А ми вважаємо цю воду питною.
Ефективно очистити воду, взяту із забруднених джерел, за вищевказаною схемою дуже важко. Відзначимо, що вода вважається питною, відповідно до вимог СанПіН, якщо вміст у ній тих або інших забруднень не перевищує встановлених гранично припустимих концентрацій (ГДК).
Багато експертів вважають, що вимоги СанПіН занижені й підігнані під той рівень очищення, який технічно досяжний водоканалами. Але й при цьому близько 80% води в Росії не відповідають навіть таким вимогам.
Осадження домішок сульфатом алюмінію, роблячи воду більш прозорою, неминуче призводить до забруднення її залишковим алюмінієм. А він, у свою чергу, замінює в кістках людини кальцій. Крім того, залишковий алюміній надає водопровідній воді специфічного присмаку металу.
Навіть якщо припустити, що вода, яка пройшла обробку на очисних підприємствах, відповідає вимогам СанПіН і придатна для пиття, то, як тільки вона надходить у розподільну водогінну мережу, вона піддається вторинному забрудненню: зваженими частками – звідси помутніння, колоїдними сполуками заліза – звідси забарвлення, хлором, хлорорганікою, хлорамінами, залізоокисними бактеріями – звідси запах і присмак. Крім того, у водопровідних трубах виявлений біо-окислюючий розчинений органічний вуглець (БРОВ), який атакує імунну систему людини. А ослаблений імунітет робить нас сприйнятливими до будь-якої зарази, від застуди до більш серйозних захворювань. Саме тому водогінну мережу називають «раковою пухлиною системи питного водопостачання».
У будь-якому великому місті сотні й тисячі кілометрів труб. Цими комунальними артеріями вода приходить до наших будинків. Але поки вона добирається до крана, відбувається те, що фахівці саме й називають «вторинним забрудненням». Одним з аспектів вторинного забруднення є різниця між денним і нічним водоспоживанням. Уночі вода застоюється в трубах, оскільки водоспоживання є істотно нижчим. Це призводить до того, що крім корозії й виділення іржі у воді відбувається ще й мікробіологічне забруднення.
У потоці води колоніям бактерій розмножуватися важко. Для цього їм потрібна стояча вода або хоча б повільний струм, а також поверхня, де вони могли б зачепитися й почати розмноження. Уночі мікроорганізми отримують ці умови. Навіть хлор, який довго тримається у воді, рано чи пізно втрачає свої якості дезинфектанта. Тоді настає зоряна година для розмноження мікроорганізмів. Наприклад, у відкладеннях, утворених залізобактеріями, знаходять сприятливі умови для життєдіяльності кишкові палички, гнильні бактерії, різні хробаки й інші. Таким чином, відбувається «вторинне забруднення» води мікроорганізмами, продуктами їх життєдіяльності й розкладання.
Наскільки є проблематичними очищення або заміна трубопроводів зрозуміло без зайвих коментарів. Половина труб федеральної водопровідної системи зношена й підлягає заміні. Але навіть при повному фінансуванні цього завдання на заміну підуть десятиліття, тому що сумарна довжина мереж становить 543 тисячі кілометрів, що перевищує довжину екватора в 13 разів!
Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, про те, що в більшості випадків ми є жертвами вторинного забруднення води трубопровідної мережі. Зробивши аналіз води в санепідемстанції, можна виявити багато цікавих, але досить неприємних моментів. Що ж робити?
Використовуючи кращі на сьогоднішній день фільтри для води "Золота Формула",
Ви отримаєте дійсно кришталево-чисту й корисну воду із цілющими властивостями.
Подбайте про власне здоров'я й здоров'я Вашої родини – пийте чисту воду!